Почаївська лавра потрапила в черговий скандал. Про те, кому насправді належить церковна святиня, чи задіяні місцеві чиновники в підробці документів, поговорили під час прямого ефіру.
Нагадаємо, що на початку листопада Міністерство культури України заявило про вимогу скасувати рішення про передачу приміщень Свято-Успенської лаври в користування УПЦ Московського патріархату. Прес-служба прокуратури Тернопільської області повідомила про підозру державного реєстратора в незаконній передачі будівель лаври МП. За їх інформацію, представник Міністерства культури оскаржив дії державного реєстратора, який виконав розпорядження колишнього прем’єр-міністра Януковича про передачу лаври МП. Депутат Почаївської міськради Тарас Паляниця опублікував документи держреєстратора, який в 2018 році виконав рішення від 2003 року, яке видав Віктор Янукович.
Попри протиріччя міжконфесійних та політичних поглядів, Свято-Почаївська лавра є власністю держави, вона розташована в Україні, тож залишається важливою цінністю українського народу, говорить протоієрей Тернопільсько-Кременецької єпархії КП, отець Роман.
- Лавра – це фундація не тільки українського, а і світового православ’я. Вона має великий авторитет у цілому світі. Звичайно, це українська святиня, незалежно від того, хто із заходом в історію володів нею, - говорить він. – Було немало ворогів у нашого народу… Не бійся того, хто може тіло знищити, а бійся того, хто може і душу, і тіло забрати. Лавра – це як частинка душі нашого народу. На події, які відбуваються довкола святині, церква КП, за словами отця Романа, вболіває, аби лавра не була змішана з політичними справами. - Почаївська святиня – невід’ємна частинка нашої церкви, незалежно під чиїм керівництвом вона була чи є, - наголошує він. – Ми зберігаємо те, що навчає нас церква: нести слово Боже, аби люди потім мали спасіння душі. Ми визнаємо та любимо лавру… Негативні речі, які ми бачимо, - це суто політична справа. Насельники Почаївської лаври, чи то з Росії, чи з Польщі завжди забирали звідти українських духівників.
Історично Почаївська лавра, як і Святогірська та Києва-Печерська, належать Укрїнські Православній церкві, яка підпорядкована Московському патріархату, розповідає професор, релігієзнавець Тернопільського національного педагогічного університету Алла Бистрицька. - Питання Лаври чітко переплітається зі ставленням Московського патріархату щодо рішення Томосу та надання статусу автокефальності Українській православній церкві. Архімандрити засуджують це, вони вважають, що і так мають статус автокефальної церкви, - говорить вона.
Першими поселилися в Лаврі києво-печерські монахи, як були змушені рятуватися від татарської навали. У 16 столітті з’явилися перші письмові згадки про монастир. Це був дар Ганни Гойської – приміщення, земельні ділянки, а також цілюща Чудотворна ікона Божої матері. За переказами, вона зцілила брата Ганни. Монастир був православний. А в 1596 році заключили Берестейську церковну унію – рішення Київської митрополії Константинопольського патріархату на території Речі Посполитої розірвати стосунки з Константинопольським патріархатом та об'єднатися з Апостольською Столицею у 1596 р. за умов підлеглості православних Папі Римському, визнання основних католицьких догм і збереження православної обрядності. Після 1659 році Річ Посполита почала активну діяльність на українських землях.
- З 1712 по 1714 роки монастир перейшов до рук Василя. Були документи, які вказують, що це був період розквіту монастиря Троїцький монастир, келії, друкарня… з’явилися якраз в цей історичний момент, - говорить пані Алла. – Передача Почаївського монастиря до Російської православної церкви відбулася в 1831 році. Був наказ царя Миколи ІІ, і тоді лавра вже належала Російській імперії. Разом з приміщеннями та капіталом. У 1839 році греко-католицька церква на території Російської перестала існувати. Насправді в державному архіві є багато документів, які розповідають про історію створення монастиря, порушення процедури передачі святині. Було багато суперечок, кому належить святиня – греко-католикам чи православним. Зрештою, сьогодні святиня має національне значення. І це основне.
Звернення братії Лаври
Інформація про Почаївську Лавру Баталії поширюється з калейдоскопічною швидкістю, починаючи з моменту, коли Міністерство культури України захотіло зареєструвати культові будівлі, які були конфісковані радянською владою в 1962 році і об’явлені державною власністю. Міністерство, з посиланням на розпорядження КМУ №1132-р від 20.10.2011, №635-р від 16.11.2001, стверджувало, що воно є управителем Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника, а тому має повноваження зареєструвати право власності на Успенський собор, Троїцький собор, Монастирські келії, Архієрейський будинок, Дзвіницю, Надбрамний корпус. Проте розпорядженням КМУ 438-р від 17.07.2003 року будівлі, на які Мінкульт хотів зареєструвати право власності, були виключені зі складу Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника.Своєю милістю Господь не допустив Мінкульту зареєструвати за собою церковні будівлі як власність. В реєстрації йому було відмовлено Державним реєстратором на тій підставі, що ці споруди вже були зареєстровані на праві користування за Свято-Успенською Почаївською Лаврою. Так звані «активісти» збираються в Тернополі щоб виробити міри по недопущенні передачі споруд Почаївської Лаври Московському Патріархату. Це звучить як безглуздя, але має місце в нашому житті. Ніхто не хоче знати, що будівлі, про які йде мова, є державною власністю і ніхто, крім держави, ними не може розпоряджається. Інформація свідомо перекручується для створення психологічного тиску на свідомість людей, сіє недовіру до Православної Церкви і віру, сіє ворожнечу між людьми і міжконфесійне протистояння.
