Голова благодійного фонду «Власна ініціатива» Надія Врочинська розповіла про те, як її мішали з лайном спробу покращити побутові умови у дитячому відділені Кременецької РКЛ.
Лист пані Надії дослівно:
Що візьмеш з дурня або чому грає вар’ята пан Гавриленко? Скажу відверто, що до 16 листопада 2017 року, я і знати не знала, що такий колоритний персонаж, як керівник ТзОВ «Фабрика Ватин» Гавриленко Володимир Віталійович, існує на білому світі, та ще й мешкає у нашому місті, та ще й фабрикою керує. Але, як то кажуть, ніхто не знає, які зустрічі і життєві уроки готує нам день наступний.
Того похмурого осіннього дня я, нічого не підозрюючи, вирушила на звичну для мене зустріч з потенційним благодійником благодійного фонду «Власна ініціатива», посаду Голови якого я обіймаю і працюю, до речі , на громадських засадах, тобто безоплатно. Відповідно до розділу 5.3 Статуту БОБФ «Власна ініціатива», затвердженого загальними зборами засновників від 23.01.2017 року, до моїх повноважень належить організація поточної діяльності Фонду з виконання його статутних завдань та реалізації благодійних програм Фонду, організація збору благодійних пожертвувань та внесків від фізичних та юридичних осіб. А з 1 липня 2017 року стартував пілотний проект Фонду під назвою «Почесна естафета турботи про дітей Кременеччини». Мета даного проекту: покращити побутові умови у дитячому відділені Кременецької РКЛ для усіх дітей і супроводжуючих їх осіб нашого району, які хворітимуть і будуть, тимчасово, в період лікування там проживати. Підтримка материнства і дитинства, мінімізація побутового, психологічного дискомфорту, оптимізація оздоровлення, харчування,гігієни і комфортних, наближених до європейських стандартів, побутових умов перебування в лікувальному закладі не тільки сприяє законним інтересам найменших членів Кременецької громади, а й, як уже науково доведено, пришвидшує одужання, зменшує споживання антибіотиків, скорочує терміни перебування в стаціонарі, а отже, знижує економічні витрати на лікування.
Цей проект реально надає шанс кожному з нас виконати важливу місію турботи про майбутнє покоління: зробити умови перебування наших діток у лікарні якнайкращими, як це тільки можливо в сучасних цивілізованих умовах, і таким чином залишити після себе добрий слід на планеті Земля, а своє ім’я на меморіальній дошці, яка буде встановлена після завершення модернізації відділення. В рамках реалізації цього проекту, я звертаюся до усіх підприємств, підприємців, які функціонують на території Кременця і району, а також, по-черзі, до усіх членів нашої громади і запрошую їх до участі у ньому,пропагую цілі та мету діяльності Фонду серед потенційних благодійників з метою залучення фінансових засобів. Я кажу «по-черзі», оскільки, за умовами проекту, участь у ньому є одноразовою, щоб якомога більше людей мали змогу долучитися до вирішення цієї, спільної для усіх нас, справи. Таким чином , кожен наступний учасник проекту передає своєрідну естафету доброго вчинку іншому члену нашої громади.
Але, як то мовиться, багато є покликаних, та мало вибраних. Далеко не всі підтримують цю ідею, і звичайно, мають на це право. Це виключно добровільна і високоморальна справа. Я лише розказую,пропоную і дуже рада, що ця ідея знаходить підтримку і, станом на сьогодні, вже 65 членів нашої громади, довіру яких я надзвичайно ціную, вже прийняли участь у «Почесній естафеті турботи про дітей Кременеччини» і, впевнена, що це тільки початок. Свою роботу ми розпочали з модернізації найбільшої палати №1 дитячого відділення на сім ліжкомісць. Спільними з зусиллями перших учасників проекту зібрано кошти і закуплено матеріали на ремонт палати, проведено часткову передоплату нових зручних ліжок і тумб в кількості 7 комплектів, які зараз знаходяться в процесі виготовлення. Закуплено 7 комплектів подушок і ковдр, виготовлених з новітніх матеріалів, що не викликають алергії, до якої так часто схильні діти із заниженим імунітетом, і які можна прати в пральній машині.
Оскільки, розміри закуплених подушок і ковдр є не зовсім стандартними і звичними для більшості з нас : 50см*70 см, 140см*200 см, то я, як Голова БФ «Власна ініціатива», і вирішила звернутися особисто до керівника ТзОВ «Фабрика»Ватин», з проханням долучитися до проекту і пошити 14 комплектів постільної білизни відповідних розмірів і кольорів з добротної тканини, що не втрачає своєї якості при частому пранні. Охоронець на пункті пропуску повідомив мені, що керівника звати Гавриленко Володимир Віталійович і провів до його кабінету. Я постукала і увійшла в кабінет, чемно представившись,я вручила листа-прохання нашого Фонду, а також пред’явила усі відповідні документи.
Все, чого я очікувала – це відповіді так або ні. Несподівано, Гавриленко Володимир Віталійович,швидко пробігши очима по рядках листа, гучним голосом, від якого мені ледве не полопали барабанні перетинки ,закричав : «Нічого я вам не дам! Я працюю!Я чесно плачу податки державі! Хай цим займається держава! А ви займаєтеся фігнею! Бо у нас всі злодії! Ми всі злодії! Ви краще пишіть скарги, перевірте на що тратяться бюджетні кошти!» ітд.ітп. Одним словом, все, що пану Гавриленку накипіло і що він хотів би висловити Президенту, Верховній Раді,Голові районної Ради, меру, головному лікарю та іншим він, чомусь, вирішив гучно викричати мені, незнайомій людині, яку щойно побачив. Скажу чесно, хоча я і не з лякливих, та в якусь мить мені стало страшно, бо дуже вже страхітливим поглядом дивився, уособлюючи мене, мабуть, з усіма тими, про кого говорив. Та я взяла себе в руки і намагалась сказати, що навіть якщо я б і хотіла зробити щось із того, що він каже, то це не в моїй силі і компетенції. Та де там! Він не давав мені і слова вставити, виливаючи на мене всю свою лють. Тоді я, бачачи що людина знаходиться не зовсім в адекватному стані, обережно, мов лікар у буйного пацієнта психлікарні, запитала чи можна хоча б зробити замовлення для пошиття цих комплектів. На мить замовк і відповів, що можна, і він вирахує , подумає і навіть, можливо, продасть нам по собівартості. В цей момент в мене зажевріла надія, що в мозку цієї людини відбулося якесь прояснення. Як же я помилялася! Прояснення було короткочасне, бо мої наступні запитання: «Яка тканина є найкращою для постільної білизни? І чи зможете ви пошити за зразком, який я маю з собою?», мабуть, стали каталізаторами для його вразливої психіки. Бо коли Гавриленко Володимир Віталійович узяв постільну білизну, яку я принесла з собою, до рук, на нього , наче напав приступ біснуватості, він почав кричати так, що стіни тряслися, а з рота бризкала піна - Та ви що здуріли?!!!- закричав він. - Чого ж ви взялися за це, якщо не розумієтеся в тканинах Поясніть мені для чого замочок на білизні !!? У нас нема резинок, у нас нема замочків, у нас нема трикотажних машинок, щоб пришити резинку до простирадлі! Та ви дивна людина! Для чого ви це робите!? На що тратите людські гроші?! Та я всім розкажу, хто ви така! Та я вам зроблю таку антирекламу! Та ви авантюристка! Забирайтеся геть! Нічого я вам не пошию! Нічого я вам не дам! Ви - дурна людина! Наші люди не заслуговують на краще життя, бо такі ж дурні, як і ви! ітд.ітп. Я , звичайно, була шокована, такою поведінкою керівника організації, на робочому місці. Я тільки й спромоглася сказати , що він поводить себе, як людина слаба на голову. - Так, я слабий на голову, я контужений, я це знаю і всі це знають!, -вигукував.
Я вийшла, і вже зібралася було йти, але в цю мить подумала, як же мабуть, страждають підлеглі, коли у них керівник такий психопат. Рішення прийшло відразу, я повернулася в кабінет і сказала: «Я обов’язково напишу статтю про вашу ганебну поведінку»,- він аж ніяк не сподівався мого різкого повернення, бо навіть не встиг приховати самовдоволеного виразу обличчя. Опа-а! Все стало зрозуміло: звичайний енергетичний вампір, що, коли зручно, прикидається дурником, контуженим, слабим на голову, та робить свою чорну справу, хуліганить і морально знущається над людьми. А люди кажуть: та він дурний на голову! Що з нього візьмеш?! Ні, шановний, як ви дурний на голову, то покажіть, будь-ласка, відповідну довідку від психіатра. А якщо у вас її немає, то не грайте вар’ята, бо ви не дурний на голову – ви грубіян, невихована людина на керівній посаді, посаді , яку отримали, скоріш за все, не за свої людські і професійні якості, а , як це не дивно звучить у наш час, у спадщину від батьків. Як же легко бути сміливим і правдивим, і крикливим переді мною: пересічною людиною, ще й жінкою! А покричати отак в очі тим, про кого говорите, слабо?! Можливо, якраз тоді щось зміниться на краще. Давайте, ви спробуйте підняти народ на повстання, можливо і я приєднаюся до нього, хтозна Але отак, зненацька, напасти на мене за те, що я прийшла до вас із мирним проханням?! Це нормально для вас?! Зустрінемось в суді, мабуть, а що поробиш!
Дуже прикро, що так, бо ж прошу я не для себе, і я теж зла , що держава до цих пір не зробила того, що повинна була, я зла, що наші лікарні за станом побуту наближені до африканських, а не до європейських держав, я дуже зла, що найменша і найуразливіша категорія нашого населення – діти – сьогодні страждають через байдужість і ненажерливість багатьох дорослих. І що з того, що я, можливо, і погоджуюсь з вами у деяких речах? Що з того, що я клястиму всіх і все навкруги? Що зміниться?! Так, критикувати легко, кричати на мене легко, безпідставно ображати легко , верещати,що я дурна і всі, хто бере участь в цьому проекті, дурні на голову, бо роблять те, що має зробити для них держава безкоштовно. Гаразд, тоді зробіть так, щоб держава це зробила – я не можу. А що можу - те я роблю, якщо хтось зможе краще –з радістю і полегшенням сприйму. А поки що я знаю,що можу своєю працею, як Голова благодійного фонду, і за фінансової підтримки усіх членів місцевої громади, які братимуть участь у проекті під назвою «Почесна естафета турботи про дітей Кременеччини», найближчим часом суттєво змінити на краще бодай одне місце в житті маленьких жителів нашого району, в яке вони потрапляють тоді, коли їм боляче і вони хворіють – дитяче відділення Кременецької РКЛ.
Надія Врочинська, Голова благодійного фонду «Власна ініціатива»
контактний телефон 096-181-43-03
