Молодого кременчанина шукали всім світом — і родина, і небайдужі люди, і поліція.
Дружина Ілона щиро дякує усім, хто долучився до пошуку. Головне – живий, каже жінка. А з рештою впораються.
Де був увесь цей час, що з ним трапилося, подробиці дізналися журналісти.
30-річного мешканця с. Горинка, що на Кременеччині Сергія Штогуна всім світом шукали понад 10 днів. Чоловік безслідно зник близько 9 ранку, коли був на роботі. Відтоді до пошуків підключились як родина, так і співробітники зниклого та журналісти. Інформації було небагато, дзвінків від небайдужих людей – сотні. Написала дружина Ілона заяву і в поліцію. Щоправда, знайти зниклого вдалось не поліцейським, а родичам.
Що розповідали знайомі
— Нам ще в суботу, 3 квітня, ввечері подзвонили, що бачили його у Тернополі, — пригадала Ілона. — Знаєте, боялись вірити, що це так і все буде добре. Чекали, може приїде сам додому, якщо бачили живим. А Сергій так і не приїжджав.
Наступного ранку, вдосвіта, родичі поїхали до Тернополя. Чоловіка побачили на автовокзалі. Він був змученим, дуже розгубленим, але живим і здоровим. Вже близько 17.00 його привезли додому. КАоли побачив дружину і дітей, обнімав їх і гірко плакав.
- Ми щиро дякуємо усім, хто перейнявся нашою проблемою, нашою бідою, — каже Ілона Штогун. — Я дякую за кожен дзвінок, повідомлення чи репост у соцмережах про розшук. Щиро вам дякую!
Ілона каже, що Сергій Толком нічого сказати не може – де був, каже, не пам’ятає. Як і що з ним відбувалось весь цей час. Розповів, що частково пригадав, як блукав вулицями. Він знав, що його звуть Сергієм. А от як потрапити додому – ні.
- Головне, що він живий, що його ніхто не бав і не катував, — каже Ілона. — Так, на це все пішло багато сил, здоров’я і нервів. А з рештою ми впораємося.
