Header Ads

29-річний Сергій Табачук із Кременця попри вади зі здоров’ям має унікальний слух

Не знаючи нотної грамоти, він може відтворити будь-яку мелодію на піаніно, синтезаторі чи баяні. Але виконує тільки ті, які йому до вподоби.
Найчастіше свої мрії, біль, настрій та стан душі хлопець передає через музику у затишних природних куточках. Лише в обіймах природи його серце спокійне і забуває про усі буденні проблеми.

Уперше Сергій спробував грати на піаніно, яке придбали для навчання його сестри, коли йому було п’ять років. Уже тоді хлопчикові вдавалося награвати коротенькі дитячі пісеньки. А першим його слухачем і опорою була, звичайно ж, мама Галина, яка і досі залишається для нього найкращою порадницею, берегинею та підтримкою. Лише вона перейшла через багато випробувань, докладаючи максимум зусиль для розвитку сина та покращення його здоров’я. Сергієві ж із самого дитинства ставили чимало різних діагнозів, серед яких і початкова форма ДЦП, але конкретної причини його хвороби лікарі не назвали і досі. Сама ж Галина Андріївна схиляється до того, що причина відхилень у розвитку її сина з’явилася після пологів.

– Сергій народився семимісячним із вагою 1 кг 700г, – розповідає жінка. – Спочатку я лежала з ним у реанімації у Кременці, а за якийсь час виникла необхідність перевезти сина до лікарні у Тернопіль. Мабуть, так розпорядилася доля, що по дорозі – під Збаражем у кисневій подушці закінчився кисень, то ж поки дитину довезли до лікарні, він уже почав синіти. Його лікування після цього було складним і тривало сорок днів. Коли мені, нарешті, дозволили побачити дитину, він уже важив 2,5 кг.

Далі, за словами матері, хоч Сергійко був ослаблений, відхилень у здоров’ї вона не помічала, а, можливо, каже, як мама, не хотіла помічати. Проте, перші труднощі з’явилися, коли син пішов до школи. Найважче хлопцеві давалася математика, а от маючи ідеальну слухову пам’ять, буквар він знав «на зубок». Так само з легкістю йому давалася гра на музичних інструментах, хоча у музичній школі хлопчик не вчився. Проте, дуже прислухався він до вчителя музичної школи Олександра Володимировича Налуцишина, який часто навідувався до хлопчика. Він відчував його тонку душу, тому спілкувався з ним на буденні теми.

Сьогодні Сергій, добре знаючи усі церковні канони, від п’ятнадцяти років прислуговує у церкві. Він також активно працює у місцевій екомайстерні, в якій разом з іншими молодими людьми створює екологічні сумки. У вільний час займається у нещодавно відкритому реабілітаційному центрі. А ще дуже любить знімати на камеру різні сюжети, мандруючи на природі. Його ж матір упевнено крокує з ним по житті. Навіть більше, маючи щире серце та загартований характер, вона, як волонтер благодійного фонду «Зоря надії», що функціонує у Кременці, з радістю допомагає іншим діткам з інвалідністю. Добрим словом та розрадою вона підтримує батьків цих діток, бо каже: «Ніщо так не єднає людей, як біда». 

Немає коментарів

Новини партнерів

На платформі Blogger.