
Шкіра використовується людиною споконвічно. В основному у побуті. Часто із шкіри роблять предмети побутово-ужиткового мистецтва. Популярне використання шкіри і в дизайнерів. Але картини із шкіри, які мають самостійні зміст та філософію створює не так вже й багато митців. Відомі на Україні прізвища Артура Тиводира із Закарпаття, Тетяни та Олександра Соловей з Рівного, Олександри Дідович (Чернігів), Ангеліни Костяк з Тячева…

З 2006 року Любов Іванівна в основному проживає в Почаєві. В 2011 році – починає створювати картини зі шкіри.
Склалося так, що художньо та спортивно обдарована дівчина своєю спеціальністю вибрала математику. Поступила у Львівський університет на фізико – математичний факультет. Але й в університеті Любов Іванівна продовжувала займатися спортом, була редактором та художнім оформлювачем факультетської стінної газети, робила замальовки олівцем.
Після закінчення університету Любов Іванівна 39 років пропрацювала програмістом. Художниця мати трьох дітей.
Вже перша її робота, що носить символічну назву «Первісток», виявилась дуже вдалою, засвідчила високий рівень виконання. З часом кількість робіт зростає. Але робляться вони так би мовити для домашнього вжитку. Рідше комусь в подарунок. Лише через сім років після початку творчості колективу музею разом з донькою художниці Ольгою вдалося отримати згоду автора на проведення виставки.
48 робіт від вишуканих квіткових композицій до філософських творів прикрасили виставковий зал. «Соняшники», «Срібні маки», «Мавпочка причепурилася», « Ретро»… Не можна спокійно пройти мимо цих та інших творів художниці.
Своє захоплення творами художниці висловили численні друзі, які завітали на творчий вечір. Були тут і спогади про дитячі роки, розповіді про душевну красу автора і спогади про батьків. Дарина Гладковська подарувала авторці кілька музичних творів.
Майже дві години тривала зустріч. Вона стала остаточним підтвердженням того, що Любов Іванівна по праву займає місце серед кращих митців Кременеччини.