Шановні кременчани та усі громадяни, небайдужі до процесів «реформування» освітніх установ міста Кременця. Ми з вами тривалий час спостерігаємо непросту ситуацію з міськими закладами освіти, яка виникла не сьогодні і не вчора, а формувалася тривалий час з різних причин.
Звісно, для міста з необмеженими амбіціями – це широкий спектр дій. Але в реальності - це можливість зекономити міський бюджет, об’єднавши районний та міський адміністративний апарати в один - функціональний та результативний. Це означає, що до цього районні управлінні набули б статусу міськрайонних, це дало б змогу заощадити видатки з Державного та міського бюджетів. Але ж ні: сьогодні ми маємо апарат міської ради, що, зверніть увагу, перевищує сто посад. І це трохи менше, ніж кількість працівників районної державної адміністрації та районної ради - разом взятих!!! Іншим шляхом йдуть Лопушненська та Почаївська об’єднані територіальні громади, які дотують діяльність районного відділу освіти, методкабінету, зокрема, це дає змогу економити значні суми коштів місцевих бюджетів. Якби таким шляхом пішла й Кременецька міська рада – це забезпечило б заощадження міського бюджету і дало б змогу спрямувати їх на забезпечення потреб міських закладів освіти.
Чому саме така складне ситуація виникла в цьому році? А тому, що Міністерство освіти розробило формулу розрахунку освітньої субвенції на одного учня. І тут - проста математика. У чому заключається згадана формула? Наповненість класу для міст обласного значення понад 200 тис. населення передбачає кількість учнів у ньому в середньому 28 учнів, відповідно для міст обласного пілпорядкування - до 200 тис. населення - наповненість класів передбачає 25 учнів, для міст районного підпорядкування - це 20 дітей в класі, для районних закладів формула розраховується у відповідності до густоти населення. Для Кременецького району ця цифра становить 14 дітей на клас. З огляду на це мережа районних закладів освіти оптимізована і коштів освітньої субвенції цілком вистачає на забезпечення заробітною платою працівників відповідних закладів. Стосовно закладів освіти міської ради – ситуація зовсім інша. Слід зазначити, що вказані заклади донедавна фінансувалися з районного бюджету багато років, тому їх подальша доля нам небайдужа. Адже районна рада передала місту повноцінні заклади загальної середньої освіти і тому, вважаю, що ми вправі відстежувати їх подальшу долю. На останній сесії Кременецької міської ради було озвучено, що в окремих закладах загальної середньої освіти є надлишкові класи. Тобто, повертаємося до згаданої вище формули: якщо кількість класів перевищує кількість, визначену формулою, їх утримання повинно фінансуватися з місцевого бюджету. Але, враховуючи те, що значна частина міського бюджету спрямовується на утримання апарату, а бюджетоутворюючих підприємств у місті немає, випливає необхідність «шукати гроші» на утримання закладів освіти чи шляхом оптимізації, чи економії. Міська рада це зробила з її точки зору найбільш обґрунтовано. Проте, особисто я та небайдужі посадовці, - депутати районної ради та й ряд міських депутатів впевнені, що питання, яке 18 травня 2018 року обговорювалось на пленарному засіданні міської ради, було подано без відповідного аргументованого подання структурного підрозділу міської ради, до компетенції якого входить управління галуззю освіти міста. Адже ми всі розуміємо, що будь – які новації потребують детального аналізу та відповідних висновків.
В супереч цьому депутатам було подано ряд проектів, і це свідчить про відсутність реальної позиції міської влади. Виходячи з наведеного, вважаю, що структурний підрозділ міської ради, до компетенції якого входить управління галуззю освіти, мав би обґрунтувати необхідність пониження ступенів у навчальних закладах і довести економічну доцільність цих процесів. У результаті - вказані процеси призвели до того, що не всі депутати міської ради розуміли наслідки свого голосування.
Особисто я , як голова районної ради, хочу звернути увагу на процедуру проведення пленарного засідання міської ради. Як передбачалося напередодні, ключовим питанням було обговорення можливості зняття ступенів з Кременецької гімназії. І саме це питання мало першочергово обговорюватися депутатами міської ради. Давайте тепер проаналізуємо наслідки прийнятого міською радою рішення. Що це дасть міському бюджету, в чому економія? При реальній потребі в 6,5 млн. грн. зняття ступенів із освітніх закладів вирішує частину питання, але не долає проблему, лише ускладнює ситуацію.
А тепер проаналізуємо простий логічний шлях, яким би, на мою думку, мав піти міський голова. Візьмемо за приклад окремий загальноосвітній навчальний заклад, якому передбачено кошти на утримання певної кількості класів. Отже, він повинен вжити заходів щодо забезпечення відповідності розрахунковій цифрі. Це забезпечить батькам учнів право вибирати : навчатися дитині у класі, де є 30 учнів, чи перейти у навчальний заклад, де наповненість класу не перевищує 25 учнів. Усі ці заходи не можна втілити безболісно, бо даний процес передбачає скорочення персоналу, але проаналізуємо, скільки працівників шкіл уже досягли пенсійного віку.
Влада району не стоїть осторонь процесів, що відбуваються у місті. Ми розробили щляхи удосконалення галузі освіти як у місті, так і в районі. Зараз є багато напрацювань щодо співпраці міських закладів освіти з районними. Тому ми прагнемо спільного вирішення проблем.
І на завершення – хотів би акцентувати увагу на тому, що XXI століття ЮНЕСКО оголосило століттям освіти. Це означає, що міжнародне співтовариство визнало освіту як домінанту не лише у розв’язанні глобальних проблем, які переживає людство, а й у формуванні духовних підвалин нової цивілізації. Україна, вступивши до третього тисячоліття, як незалежна держава, розбудовує національну систему освіти. Основними пріоритетами в модернізації освіти визнано: демократизацію системи освіти; підвищення її фундаментальності; гуманізацію і гуманітаризацію освіти, використання найновіших технологій навчання; інтеграцію різних форм і систем освіти як на національному, так і на світовому рівнях. Стратегічним завданням державної освітньої політики в Україні є конкурентний вихід української освіти на ринок світових освітніх послуг, поглиблення міжнародного співробітництва, розширення участі навчальних закладів, педагогів, студентів і науковців у проектах міжнародних організацій та співтовариств.
Входження України у європейський і світовий освітній простір вимагає проведення модернізації змісту освіти в контексті її відповідності сучасним потребам. Передусім вагомого значення набуває середня освіта – центральна ланка в освітній системі будь-якої країни та основа для успішного здобуття освіти наступних рівнів й самоосвіти протягом усього життя.
Тому, як наслідок, нашим основним завданням незалежно від того, районна це громада, чи громада міста, насамперед має бути забезпечення нашої молоді якісною освітою, яка зможе конкурувати з провідними освітніми закладами Європи.
