Станцію метро у столиці пропонують назвати іменем відомого драматурга з Кременця



1 травня завершився збір пропозицій щодо перейменування п’яти станцій київського метрополітену, назви яких хочуть дерусифікувати.
Жителі столиці – подружжя Ілони й Каміля Розновських, висунули ідею одну зі станцій метро назвати на честь Юліуша Словацького – культурного діяча, який родом з Кременеччини.


Нагадаємо, що 11 квітня міська влада Києва заявила, що найближчим часом планують перейменувати 5 станцій київського метрополітену, які стосуються СРСР, російської або білоруської держав. Про це повідомляє «Радіо Свобода».

Під процес дерусифікації підпадають такі станції: «Мінська», «Героїв Дніпра», «Берестейська», «Дружби народів» та «Площа Льва Толстого».

30 квітня учасники польського волонтерського руху в Україні Ілона й Каміль Розновські звернулись до міського голови столиці Віталія Кличка з пропозицією присвоїти станції метрополітену «Берестейська» ім’я великого поета й сина української землі Юліуша Словацького, коріння якого тягнеться з міста Кременець, що на півночі Тернопільщини.

Ми вже розповідали історію киянки Ілони, яка три тижні провела у воєнному Києві, а згодом з чоловіком знайшла прихисток у селі Тилявка Шумської об’єднаної територіальної громади.

22-річній дівчині там дуже сподобалось, а ще вона встигла відвідати місто Кременець і захопилась його архітектурним й історичним спадком.

Читайте також: Оселилась на Шумщині: історія дівчини, яка три тижні прожила у воєнному Києві

Саме у Кременці 4 вересня 1809 року народився Юліуш Словацький – один з найшанованіших польських поетів-романтиків, філософ і борець за правду, який займає достойне місце серед геніїв світової літератури.

Фото з мережі Інтернет

Тут митець провів ранні роки свого дитинства, однак мальовниче місто, оточене горами, назавжди залишилось для нього символом Батьківщини. Він нерідко згадував Кременець у листах до матері, написаних з еміграції.

Історична довідка

Батько Юліуша, Евзебіуш Словацький, теж був поетом і перекладачем, деякий час працював завідувачем кафедри риторики і поезії у Вищій Волинській гімназії в Кременці. Натомість мати, Саломея з Янушевських – корінна кременчанка й дочка управителя маєтків гімназії та ліцею.

У 1811 році сім’я Словацьких оселилась у Вільно (Вільнюсі), бо тут батько Юліуша отримав викладацьку посаду на кафедрі історії польської літератури Віленського університету. Згодом Евзебіуш помер від туберкульозу, а його вдова з маленьким сином спочатку жили у Городенці на Івано-Франківщині, а коли Саломея вийшла заміж вдруге, знову повернулись до Вільно. 

Писати вірші юнак почав рано, деякі з них датовані ще 1825 роком.

Згодом митець закінчив юридичний факультет в університеті міста Вільно. Тоді ж ним були створені перші поеми і драми – «Гуго», «Монах». Юліуш Словацький хотів опублікувати ці свої твори у Варшаві, однак там у 1830 році вибухнуло повстання. У цей час поет писав для газет повстанські вірші, виступав за незалежність Польщі. Це й принесло йому популярність.

Фото з мережі Інтернет

Востаннє Словацький відвідав Кременець влітку цього ж року. Тоді він написав поему «Ян Білецький», використавши історичний переказ, дія якого проходила у XVII ст. біля Бережан. 

8 березня 1831 року Юліуш Словацький терміново емігрував із Польщі за кордон, у Дрезден. Звідти, за дорученням повстанського уряду, виїхав до Лондона для дипломатичних зустрічей і переговорів. У вересні того ж року прибув у Париж, де розгорнув свою активну творчу діяльність.

У квітні 1832 року в Франції вийшли перші два томи творів митця, на які звернув увагу сам Адам Міцкевич. Переселившись до Женеви, Юліуш плідно працював і створив романтичну драму «Кордіан». Взагалі, Словацький створив більше 25 драм, близько 20 поем і майже 150 ліричних поезій. У частині своїх творів митець демонструє чимало українського: події доби Коліївщини та Барської конфедерації, пейзажі Волині і Поділля, міста Кременця, мовні елементи, фольклор тощо.

Пам'ятник поету у Києві

Він як ніхто інший з польських поетів-романтиків першої половини ХІХ століття розумів волелюбний дух українського народу, визнавав його право на незалежність. Також Юліуш Словацький безпосередньо торкнувся у своїх роботах теми польсько-українських відносин.

Хворий на туберкульоз, 3 квітня 1849 року поет помер. Саркофаг із прахом митця стоїть у підземеллях Краківського замку поруч із саркофагом Міцкевича.  

Яка ситуація зараз з ініціативою киян

– Я вважаю, що це круто, коли ми можемо показати спільний культурний спадок на прикладі людини, яка визнавала право України на свій незалежний розвиток ще за часів епохи романтизму і мала дві Батьківщини – Україну та Польщу, – так обгрунтовує свою ідею назвати станцію метро в честь митця киянка Ілона Розновська.

За її словами, їхню з чоловіком ініціативу підтримали єдиний в Україні обласний літературно-меморіальний музей Юліуша Словацького, який діє в Кременці. Директоркою його є Тамара Сеніна. Музей розташовано в родинній садибі Словацьких, де поет провів дитячі роки. Тут зібрали понад 1500 експонатів, шо стосуються його життя та творчості.

Також подружжя Розновських щодо своєї пропозиції залучилось підтримкою польської молодіжної організації зі столиці.

Варіанти щодо перейменування станцій київського метрополітену приймались до 1 травня. Далі (з 2 по 9 травня), за словами начальника столичного метро Віктора Брагінського, буде проводитись рейтингове онлайн-голосування серед найпопулярніших варіантів по кожній станції.

Опісля свій висновок зробить профільна комісія з перейменувань, а тоді проєкт рішення буде винесено до сесійної зали Київради.

Однак, станом на ранок 2 травня стало відомо, що керівництво київського метрополітену не взяло до уваги прохання Ілони й Каміля Розновських. На жаль, їхня пропозиція назвати станцію «Берестейська» іменем Юліуша Словацького попри усі обґрунтування не була розглянута.

Новини партнерів

Останні новини

Оголошення