Працівники Кременецького відділення були здивовані тим, що від багатьох медикаментів він відмовлявся. Мешканець села Шпиколос Кременецького району Василь Вознюк довів собі та всім українцям: інвалідність (навіть І групи) - не вирок, ще можна все виправити.
Чоловік працював різноробочим на приватному підприємстві, коли сталася фатальна трагедія: Василь послизнувся та впав на тверду поверхню. Лікарі діагностували перелом хребта, пише. Багато хто опускає руку після подібного вироку, але не Василь. Чоловік його сестри змайстрував і пристосував велосипед, на якому тернополянин намотував по 15 кілометрів на день, через рік тренувань на ньому стерлися диски. Поступово почав ходити на двох милицях, ще пізніше - обходитися самою лише палицею.
Щороку Василь проходив реабілітацію в санаторіях, що позитивно впливало на його здоров'я. І тут чоловік не сидів, склавши руки. Навчився рубати дрова, сидячи на візку, накачував руки гирями і в тих руках у нього вся робота просто горіла. Обробляв разом з братом город. І так з часом витиснув працьовитістю, усмішкою та позитивним мисленням хворобу із свого життя.
Працівники Кременецького відділення були подивовані тим, що від багатьох медикаментів він відмовлявся. Казав: спортивні вправи, калина-малина і оздоровлення в санаторії – кращі ліки. А особливо – позитивне мислення. "Я травму викинув з голови, напевне, тому і встав з візка", - каже Василь на здивування знайомих, і йому хочеться аплодувати.
