У Кременці з допомогою поляків відновлюють унікальні надгробки на давньому кладовищі


1 грудня відбулася зустріч кременецького міського голови Андрія Смаглюка з координатором проектів Фонду культурної спадщини Польщі Даніелем Потканскі. У розмові взяли участь також перший заступник міського голови Микола Матвіюк та заступник-начальник управління архітектури, ЖКГ та земельних відносин Ярослав Риндич. Під час зустрічі домовилися про подальшу співпрацю з реалізації проектів зі збереження історико-культурної спадщини міста. Про це повідомляє сайт Кременецької міської ради.


Польські волонтери впродовж кількох років реставрують надгробки на одному із найстаріших кладовищ міста Кременця на Тернопільщині. За сприяння Кременецької міської ради роботу проводить Фонд культурної спадщини Польщі. За цей час на древньому некрополі очистили від заростів десятки надгробків, чимало надмогильних пам’ятників повністю реставрували. Відновили й надгробки на могилах директорів та професорів славетного Кременецького ліцею, який, проіснувавши лиш чверть століття (1805-1831), забезпечив місту славу культурно-освітнього центру Правобережної України.

Цього року волонтерам вдалося відновити найбільший надгробок, під яким похований відомий художник, близький друг засновника Кременецького ботсаду Вілібальда Бессера – Джозеф Сандрерс. Він також був особистим гравером російського царя Олександра І. Кінець життя провів у Кременці, там його і поховали.

Довідка

Монастирський цвинтар у Кременці на згадку про монахів-василіан інколи називають Базиліанським або Василіанським. Василіанський цвинтар – це давня уніатська некрополія, що знаходиться у північній частині міста на схилі гори Воловиця. Кладовище повстало первісно ще як місце поховання отців реформаторів. 
Тут поховані викладачі Волинського ліцею, у тому числі знаменитий ботанік Віллібальд Бессер (1784-1842), відомий художник, графік Йозеф Заундерс (Сандерс) (1773-1853), уродженець Лондона, російський придворний художник і професор Віленського університету, який наприкінці життя перебрався у Кременець і тут знайшов місце вічного спочинку; воїни УНР, що полягли в Кременці 1919 році. Наприкінці 50-х рр. ХХ ст. на Монастирський цвинтар перенесли останки митрополита Олексія (Громадського), який під час війни очолював так звану Автономну Православну Церкву в Україні й трагічно загинув на початку травня 1943 року.
Більша частина цвинтаря – сучасні поховання, а трохи вище є біла церква-каплиця побудована у стилі класицизму і яка датується XVIII-XIX ст., навколо якої і розташовані старовинні поховання.

Новини партнерів

Останні новини

Оголошення