Відомий український письменник Юрій Винничук поділився власними спогадами та емоціями щодо подій Другої світової війни. У той час його родина мешкала у Кременці, а його дядька – рідного брата матері – стратили. Самого класика назвали на честь відважного родича
[ads-post]– Ваші дєди-ваєвалі наприкінці червня 1941 року закатували, вбили і засипали вапном у Кременці мого вуйка Юрія Сапігу, Разом із іншими студентами. 20-тирічного талановитого хлопця, який і малював, і писав.
І я тепер живу з пам’яттю про нього. Живу замість нього.
Ба навіть завдяки йому. Мене б просто не було. Бо, коли з’явився перший німецький танк у Кременці, чекісти кинулися тікати. В’язні розбили браму і розбіглися. Хто був мудрішим, утік на села. Але Юрко залишився, бо був членом ОУН. Чекісти повернулися і почали нові арешти. Він знову попався. Але якби він врятувався, то разом з моєю мамою, зв’язковою УПА, виїхали б у 1944 на Захід. Або загинули б у підпіллі, – пише Юрій Винничук.
Також літератор розповів, що знівечене тіло дядька його дідусь упізнав лише за черевиками, які сам пошив.
