На початку цієї зими минув рік, як волонтери безпритульних тварин у Кременці об’єдналися і почали спільно діяти. За цей час вони стали відомим у місті центром допомоги тваринам. До них телефонують, щоб повідомити про ще одну знайду, їх запитують про допомогу, небайдужі пересилають кошти на лікування та стерилізацію безпритульних.
[ads-post]Охочі піклуватися про собак і котів знають, що можуть знайти майбутнього домашнього улюбленця на їхній волонтерській сторінці у Facebook.
“Нас більше об’єднує те, що ми не можемо дивитися, як тварини страждають”, — так почала свою розповідь волонтерка пані Наталія Петраніч, коли ми запропонували їй розповісти більше про свою волонтерську діяльність у русі за захист безпритульних тварин.
Окрім пані Наталії у Кременці захистом безпритульних тварин займаються ще 6-7 волонтерів різного віку. Жінка найстарша, їй 61. Наймолодшому волонтерові 26 років. Поки захисники тварин працюють у місті винятково на волонтерських засадах, без створення громадської організації. Волонтерка Наталія зізнається, що вона ще й скарбник між ними, не приховує емоцій, коли вдячно говорить про сприяння кременчан волонтерській роботі.
Кішки, яких знайшли на дорозі неподалік автобусної зупинки завдяки світлинам зі сторінки волонтерів у социережі. Світлини з особистого архіву волонтерки.
“Наша — спільна — історія розпочалася рік тому, минулої зими. Пам’ятаю, тоді йшов мокрий сніг. Це була неділя. Зранку мені подзвонив знайомий і повідомив, що недалеко від його дому мерзнуть шість цуценят. Я прибігла, змайструвала їм будиночок. Тоді ж підтягнулися інші волонтери. П’ять цуценят ми віддали людям, а шостий, на жаль, потрапив під колеса автомобіля”.
Об’єднавшись, кременецькі захисники безпритульних тварин створили сторінку у Facebook “Вуса, лапи і хвисти”, куди містяни можуть запостити світлини собак чи котів, яким потрібна домівка, їжа чи будь-яка інша допомога.
“За рік нашої діяльності до нас почали звертатися люди із навколишніх сіл, навіть із найбільш віддалених від райцентру. А також із Шумська та Вишнівця. У нашому місті є багато охочих допомогти. Багато людей жертвують кошти, за що ми дуже вдячні. Правда, інколи люди думають, що найперше вуличну собаку чи кота потрібно погодувати. Але ні, спочатку їх треба зігріти”.
Найбільше собак знаходять у районі Дубенської, біля автовокзалу. Там волонтери Василь Білоус із дружиною фотографують їх, завантажують світлини у групу, годують. Відразу телефонують волонтерці Наталії, повідомляють про знайду.
Світлини з особистого архіву волонтерки.Світлини з особистого архіву волонтерки.
Безпритульні тварини, за спостереженнями волонтерки, наче не голодують. Помітно, що їх люди підгодовують. Однак, голод — не основна їх проблема. З часом волонтери помічають, що безпритульних домашніх улюбленців стає все більше.
“Крім того, що годуємо, ми і лікуємо, стерилізуємо і проводимо вакцинацію тваринам. Але маємо визнати, що стерилізація і вакцинація — другі на черзі. Скільки б ми не стерилізували тварин і не вакцинували, це не означає, що з часом безпритульних стане менше”, — каже опікунка.
Першою і найголовнішою проблемою безпритульних тварин волонтерка називає відсутність їх обліку і суворого контролю. Наталія Петраніч разом із іншими волонтерами планує звернутись до міської влади за сприянням у вирішенні цього завдання. Далі — та ж робота: опіка над тваринами і пошук домівки знайдам, яких, сподіваються, з роками ставатиме менше.
