Про проблеми школи-інтернату в Кременці

«Такі батьки не вміють себе захищати», — вони не підуть страйкувати, не будуть судитися. Скоріш за все, змиряться з рішенням комісії з питань захисту прав дитини. Хоча, це рішення почасти супроти дитини…

Так вважають у Кременецькій загальноосвітній школі-інтернаті. Після публікації у «Свободі» про аналогічний чортківський навчальний заклад  відгукнулися і кременецькі педагоги. Їх теж дуже тривожить, що буде зі школою-інтернатом після того, як почали виконувати норми, закладені у серпневій Постанові Кабміну. А саме – вихованцями інтернатів можуть стати діти, чиї батьки на тривалому стаціонарному лікуванні, чи працюють вахтовим методом або ж режим праці такий, що не дає можливості повноцінно виховувати дитину. Створивши такі обмеження перебування в інтернатах, держава фактично наказала більшості вихованців: «З речами на вихід». Нині комісії з питань захисту прав дітей розглядають заяви батьків, і дуже мало таких заяв задовольняють. У Кременецькому місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги повідомили, що з цього приводу деякі батьки уже приходили консультуватися
Скажімо, як довести матері, яка заробляє на життя тим, що їздить по селах і збирає у газд малину, що у неї робота у роз’їздах. Не докаже, бо працює неофіційно. Або ж учасник бойових дій, ветеран АТО наводить такий аргумент: «Я ночами уві сні кричу, у мене посттравматичний синдром. Чому моя дитина має через мене не спати? Чому вона не може бути в інтернаті?»
Життя дуже різноманітне і строкате, й усього законами не передбачити…
Діана Мельник, завідуюча психолого-медико-педагогічною консультацією, вона ж працює учителем-логопедом у Кременецькій школі-інтернаті, перебачила за своє професійне життя дуже багато сімей – повних і неповних, будинків, квартир, у яким дітям не місце. «Їм краще в інтернаті, бодай не доведеться шукати гарячий обід і теплу постіль», – вважає вона. На Кременеччині, особливо у Почаївській зоні, яка віддавна стала меккою для віруючих, у тому числі психологічно уразливих, а то й взагалі нездорових, проблема дітей з малозабезпечених родин стоїть особливо гостро, пише «Свобода.»
За даними Уповноваженого Президента України з прав дитини Миколи Кулеби, в українських інтернатах нині перебуває 1,5% дітей країни. Сиріт в інтернатах по всій Україні усього 8 тисяч, а всі інші 98 тисяч – діти, які мають сім’ї.
За словами директора школи-інтернату Володимира Мишка, у цьому навчальному закладі – 554 дитини, з них – 251 дитина зі статусом вихованця. Діти не лише з Кременця, а й з району, а також сусідніх – Шумського, Збаразького. Інтернат зведений, як і чортківський, у 1961 році. Директор каже: «Вони, як близнюки». Й справді, схожі. Є два корпуси – навчальний і спальний, тільки у кременецькому корпуси з’єднані коридорним переходом. І тут, і там спочатку вчилися лише інтернатівські діти – однаково вбрані (як правило, казенний одяг був дуже недолугий). Держава тримала ці заклади у міцних ідеологічних лещатах. Інтернатами лякали, фактично – це були місця несвободи. Починаючи з сімдесятих, каже Володимир Мишко, інтернати почали «розбавляти» прихідними дітьми (тобто заклади стали загальноосвітніми школами, у яких спільно навчаються і вихованці, і звичайні діти, як, власне, є і тепер).
Володимир Іванович керує школою-інтернатом з 1988 року. Водить коридорами, класними кабінетами – приміщення й справді у дбайливих руках – естетичне, сучасне. Помічаю за вікном загін з коровами. Виявляється, у школи своє підсобне господарство. Директор зауважує, що на Кременеччині жодне приватне сільськогосподарське підприємство не розводить ВРХ, а у їхній школі є корівки. Заводить у приміщення, де є кухонний посуд, мікрохвильові пічки. Тут вихованці на вихідні можуть приготувати їжу власноруч. На стіні висить список продуктів і ціни на них, також вказано вартість води, електроенергії. Директор пояснює, що у такий спосіб вихованців привчають до самостійного життя, аби знали, що скільки коштує, уміли користуватися кухонним приладдям.
І ще важливе: школа-інтернат має ліцензію на навчання водіїв категорії «А», «В», «С», тобто охочі до автосправи вихованці можуть в інтернатівських стінах здобути відразу й професію.
Чи будуть інтернати у майбутньому?  Ухвалений у вересні ЗУ «Про освіту» констатує: існуючі школи-інтернати для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, школи-інтернати для дітей, які потребують соціальної допомоги, перетворюються до 31 грудня 2021 року у дитячі будинки та переходять у підпорядкування центрального органу виконавчої влади у сфері соціального захисту або в заклади дошкільної, середньої освіти, інші заклади освіти чи соціального захисту за рішенням обласних рад.
Тобто принаймні упродовж чотирьох років для шкіл-інтернатів горить зелене світло.
Знову ж таки відповідно до цього закону, до 1 вересня 2018 року школи-інтернати (крім закладів середньої освіти для дітей з порушенням інтелектуального розвитку)  мають змінитися на гімназії або ліцеї зі збереженням у складі цих закладів інтернатів з частковим або повним утриманням учнів (вихованців) за рахунок засновника (засновників). До речі, на найближчу сесію районної ради Кременецька школа-інтернат має намір подати клопотання про перетворення у Волинську гімназію із пришкільним інтернатом  імені Нестора Літописця.
Це ще одне підтвердження, що законодавець не має наміру у найближчому часі позбутися інтернатів. От лише Кабмін своєю постановою вирішив по-своєму, причому зазіхнув на найбільш уразливих, безпорадних. Батьки оплачують за перебування дитини в інтернаті 20 відсотків від своїх доходів. Скільки це виходить? У Кременецькій школі-інтернаті це платежі від 17 до 118 гривень (є один виняток – понад 200 гривень). Тобто доходи сімей дуже мізерні.
Ольга КУШНЕРИК Реально

Коментарі

Загрузка... Вхід...
Тут немає коментарів Будь першим!

Написати нового коментаря

Comments by

Новини партнерів

загрузка...

Останні новини

Оголошення

загрузка...