Історія втрати та віднайдення Кременецької Мадонни

Скульптура Богородиці невідомого авторства була зображена у динаміці, нахиленою у бік головою та поглядом, сповненим скорботи.  Перед костелом  Єзуїтського колегіуму статуя була встановлена у 1762 році.  На початку ХХ століття відомості про цю скульптуру тимчасово зникають.

У 30-х рр. ХХ століття пошуками загубленого шедевру зайнявся Здіслав Целярський — викладач Кременецького ліцею. Він був переконаний, що ця статуя не зруйнована, є цілою і неушкодженою. Саме він віднайшов прекрасну скульптуру в середині закритого дворику сусіднього монастиря оо. реформаторів. Таким чином статуя, а також постамент були розібрані та знов перевезені до колегіуму. Зусиллями скульптора Зериха Ромуальда в листопаді 1934 року після довгої перерви перед ліцейним костелом знову розквітла усмішка доброї, розуміючої мінливість долі Мадонни. Але дивом вціліла у часи Другої світової війни, статуя Божої Матері   безслідно зникла у 50-тих роках ХХ століття. Чимало краєзнавців і в наш час сподіваються віднайти її сліди можливо у підземеллях колегіуму. Щасття, що її образ зберігся для нас завдяки фотографії невідомого фотографа пише tenews.
Вперше монахи єзуїтського ордену з’явились у м. Кременці у 1702 році на запрошення місцевого старости князя Януша-Антонія Вишневецького.  Коштом родини Вишневецьких та місцевої знаті в місті розпочато будівлю колегіуму чину єзуїтів. Будівництво було здійснено за вдосконаленим проектом Павла Ґіжицького у 1731–1743 рр. у стилі пізнього бароко у формі літери «Е». С татуя Божої Матері з  тесаного каменю була  окрасою комплексу  на протязі двохсот років.  Історик ордену єзуїтів описує, що у 1768 році виготовлено 2 скульптури для ордену єзуїтів у м. Кременці. За стилістикою твір орієнтовно відносять до львівської мистецької школи, кола всесвітньо відомого скульптора І. Пінзеля. Динамічність образу підкреслювалась складками одягу та чотирма фігурками путті. Постамент знаходився на підвищенні з трьох сходинок, був оздоблений орнаментом у стилі рококо та мав чотири кам’яні ліхтарі, аналогічні тим, що оздоблюють балюстраду. За оцінками фахівців, балюстрада з Мадонною були найціннішою, найбільш художньо довершеною частиною комплексу Єзуїтського колегіуму.  Архітектурний комплекс колегіуму складається із базилікально-хрестовокупольного костелу, двох учбових корпусів і чернечих келій. Лише наприкінці ХХ століття комплекс колегіуму визнано видатною пам’яткою архітектури України.